40. Австрійська шк. граничної корисності. По значимості на 2місці після кл. теорії. Ідеї распр. також в Англ., Герм., США, Росії.
К. Менгер - засновник. Розвив идееи попередників маржинализма про »граничну корисність». Відповідно до цього підходу ПЭК. повинна вивчати свідомість об'єкта господарювання. Об'єкт иссл. - індивідуальне хоз-во як типовий елемент. Суспільне виробництво – арифм. сума таких эл. Такий метод назвали «робинзонат»(у Робинзона теж були проблеми матеріального забезпечення, він їх вирішував у порядку важливості). Австр. школа огр. эк. відносини - ринковими. Усі суб'єкти однорідні і рівноправні, кожен діє исключитльно у власних інтересах, так що эк. закони стають наслідком взаємодії індивідуальних рішень. Прийняті в ПЭК. категорії »товар» і »вартість» австр. замінили на »благо» і »цінність». Заперечували, що вартість - утілення суспільно-необхідної праці, а праця - її єдине джерело. Домінуюче в благу - його потр. вартість, чи корисність (кот. дає можливість задовольнити потреби індивіда). Вартість виникає унаслідок взаємозв'язку між потребностьб і эк. благами, кот. можуть неї задовольнити. наприклад, хліб і вода необхідні, але не складають цінності, поки голод і спрага не змусять чел. залежати від них. Цінність не існує за межами свідомості суб'єктів. Вартість народжується в процесі використання товару, а не з того, скільки коли- те витрачено на його виробництво.
Визер трактував витрати як корисність, кот. приносять у жертву. Закон Визера: коштуємо виробництва - похідна від коштуємо продукту.
По Бем-Баверку, для створення цінності необхідно, щоб кількість благ бути недостатнім; працю – це »благо майбутнього», а зарплата - »теперішнє благо».
41. Формування неокласичної традиції в эк. теорії. Кемб. школа.
А. Маршалл заснував її в 90-х 19. Створив синтетичну теорію, що поєднує елементи трудової теорії вартості + «теорії граничної корисності»: З одного боку, це наука про багатство; з іншого боку - про людину. Головний закон збуту: »потрібне для ринку кількість товару збільшується з падінням ціни і зменшується з її ростом». Увів поняття споживчої надбавки: додаткова сума, кот. покупець може заплатити замість того, щоб відмовитися від покупки. Чим більше продаж, тим більше вплив попиту на вартість -ціна пропозиції визначається фактором виробництва. Закон заміщення: виробники завжди, коли можливо, заміняють дорогі фактори дешевими. Визначив різницю в організації малого і великого бізнесу.
42. Американська школа маржинализма.
Бж. Б. Кларк, професор, осн. американ. варіант теорії граничної корисності. Закон убутної продуктивності праці і капіталу. Вважав осн. факторами розвитку эк. технології і мораль, а основою її - окреме ізольоване господарство. Гл. проблемою ПЭК. назвав розподіл.
За аналогією з теоретичною механікою, розділив ПЭК. на 3 етапи: універсальна економіка - вивчає загальні законоы; эк. статика - ідеальна модель господарювання; эк. динаміка - модель в умовах дії нешних сил, що ускладнюють разитие і порушують рановесие.
У виробництві виділив 4 фактори, власник кожного одержує свою частину доходу від фактора, кот. йому належить: 1) грошовий капітал; 2) капітальні блага – порівн. виробництва + земля; 3) підприємницька діяльність; 4) праця робітника.
Закон убутної продуктивності праці і капіталу: кожен новий внесок праці при незмінних розмірах кап. відбувається з меншою продуктивністю, чим попередній. таким чином, гранична продуктивність праці тим нижче, чим більше найнято робітників.
Теорія розподілу його виходить з результату, що належить кожному фактору, а не з витрат і не внеску кожного фактора.
43. Эк. проблеми в працях рев. дем. Росії: Герцена, Огарьова, Чернишевського. Центральне питання - скасування кріпосного права. В Франції бурж. ревіння. 1789 покінчила з феодалізмом, і прогрес, що став результатом цього, спостерігали інтелігентні офіцери російської арії, громлячи наполеонівську армію до Парижа. З їхнього середовища вийшли декабристи, кот. проте не стали идеологаи буржуазії: це специфиика Росії - споконвічна домінанта крестьянста в предсталениях про продуктивні сили. У нач. 19 професійних економістів у Росії не був; универ. курс читали приїжджі німці.
Герцен і Огарьов видавали в Лондоні з 1857 журнал »Дзвін», у кот. пропагували, у тому числі, свої эк. погляди. Огарьов звільнив своїх кріпаків за невеликий викуп, будував сах. заводи, виступав за викуп землі селянами. Розчарувавши в реф. 1861, зайняли більш крит. позицію по отн. до самодержавства (Ленін назвав її »революційною агітацією»). Герцен теорія »селянського социализмма»: право кожного на землю; володіння землею - общинне; керування - общинне.
Чернишевський 20 років провів у Вілюйському посиланні за рев. деят. Вважав принудит. працю гл. причиною бідності гос. у цілому. Пропонував перевести землю в гос. собств. з общинним володінням і загальним произв., а капіталізм треба не пускати в Росію (у наступних квитках: так само думали укр. і рос. народники). Соціалізм завдяки збереженій общинній формі легше всього осущ. у Рос., а не на Заході, хоча ідея виникла там. А зберегти громаду може тільки держава. у противоввес західної ПЭК, кот. він назвав «ПЭК. капіталістів», запропонував «ПЭК. трудящих». Для майбутнього соціалістичного господарства запропонував поняття »внутрішньої вартості» - оцінку предмета з урахуванням благополуччя всіх трудящих. Вважав, що в майбутньому прибуток увіллється в зарплату.
44. Соц-эк. ідеї рев. і либ. народництва в Росії.
«Ходіння в народ» - різновид утопич. соціалізму, хар. для країн з низьким ур эк. разв., перевагою з\х і дрібних произв. У російських народників 2 тенденції: 60-80 р.- революційна, 80-кінець 90х ліберальна. Загальне: визнання капіталізму регресом для Росії, а рос. ладу і крест. з його громадою -унікальними. Історичної невідворотності в кап. не бачили (47, Червинский, конкретно). Потерпівши невдачу в спробі підняти селян на революцію, перейшли до індивідуального терору. Ліберальні відмовилися від боротьби із самодерж., перейшли до політики «малих справ» (див. далі).